Ани Лорак

Анюта

Пламенем у вогні
Дарував слова мені...
Полетів, як спомин дим –
Тільки ти пішов за ним.
Говорили всі –
Не чула я тоді
Ті слова, що линуть
В пам’яті мені:
 
Анюта, ти серед всіх лише одна!
Анюта, чи справді доля він твоя?!
Анюта, його ти в серце не пускай,
Нехай шепоче – буде рай!

Анюта, ти серед всіх лише одна!
Анюта, чи справді доля він твоя?!
Анюта, його ти в серце не пускай,
Нехай шепоче – буде рай!

Вірною я була –
Вірити не змогла!
Обіцяв – та зникло все,
Та скажи, навіщо це?!
Говорили всі –
Не чула я тоді
Ті слова, що линуть
В пам’яті мені:
 
Анюта, ти серед всіх лише одна!
Анюта, чи справді доля він твоя?!
Анюта, його ти в серце не пускай,
Нехай шепоче – буде рай!

Анюта, ти серед всіх лише одна!
Анюта, чи справді доля він твоя?!
Анюта, його ти в серце не пускай,
Нехай шепоче – буде рай!
 
Анюта, Анюта...
 
Анюта, ти серед всіх лише одна!
Анюта, чи справді доля він твоя?!
Анюта, його ти в серце не пускай,
Нехай шепоче – буде рай!

Анюта, ти серед всіх лише одна!
Анюта, чи справді доля він твоя?!
Анюта, його ти в серце не пускай,
Нехай шепоче – буде рай!